Трагедія Бабиного Яру

«В землі не скрилось, тліном не взялось 
Витке і ніжне золото волось, 
Блищить на мокрій твані крутоярів 
Розбите скло старечих окулярів, 
І дотліває, кинутий набік, 
Закровлений дитячий черевик»

                                                       Микола Бажан

Україна вшановує 75-ті роковини Бабиного Яру

        Бабин Яр у Києві - це історичне місце, відоме далеко за межами не тільки Києва, але й усієї України. Місцевість набула сумної популярності завдяки подіям періоду німецької окупації Києва. У  Бабиному Яру, починаючи з вересня 1941 року знищували жителів міста й військовополонених. Спочатку це були жінки, діти, літні люди, меншою мірою чоловіки. Їх розстрілювали суто за етнічною ознакою, лише тому, що вони євреї і відповідно до расової теорії Гітлера, підлягали тотальному винищенню.

        Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли, більше 30 тисячі євреїв. Окупантами був розроблений маршрут, визначено місце збору осіб єврейської національності. У друкарні 6-ї німецької армії було надруковано і розклеєно по всьому місту понад 2 тисячі оголошень російською, українською і німецькою мовами з наказом про збір всього єврейського населення 29 вересня 1941 року на розі вулиць Мельникова і Дехтярівської. Для проведення операції виділили й виконавців розстрілів, забезпечених зброєю та боєприпасами. Надійно оточили великий район, що прилягав до Бабиного Яру, аби в місті не довідалися про страти. Були вжиті необхідні заходи для забезпечення транспортом і достатньою кількістю людей, які б зібрали, пересортували й вивезли цінності, гроші, речі, продукти. Підібрано місця їх збереження і забезпечено охорону. Містом поширили дезінформацію - поповзли чутки про переселення євреїв. Був вигаданий і привід: це вибухи й пожежі в центрі міста, від яких постраждало три кілометри найкрасивіших вулиць (940 будинків), зокрема й увесь Хрещатик.

        Вранці 29 вересня тисячі євреїв (переважно жінки, діти і люди похилого віку, оскільки чоловіки воювали) прийшли до зазначеного в наказі місця.

Було встановлено пропускний пункт, за який проходило не більше 30-40 осіб. Їх зганяли на край яру, а кулеметник, який знаходився на протилежному боці, розстрілював відразу всіх. Щоб заглушити крики, голосно працювала музика, а над яром кружляв літак. Як тільки яма заповнювалася трупами в 2-3 шари, їх пересипали землею і все починалося знову. До настання темряви німці встигли розстріляти лише дві третини з тих, хто прийшов. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі, а розстріляли наступного дня.

        З кінця вересня до початку жовтня 1941 року було розстріляно понад 30 тисяч євреїв – жителів столиці. Карателі розстрілювали не лише киян, а також десятки тисяч євреїв-біженців із західних областей України, з Польщі та Німеччини, які опинилися на початку війни у Києві. Пізніше сюди привозили на розстріл радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших.

        Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки – з 29 вересня 1941 року до 29 вересня 1943 року.

        До цих пір історики не прийшли до єдиної точки зору з приводу точної кількості загиблих у Бабиному Яру. У різних джерелах вказуються різні відомості, від 33 до 100 тисяч.

        29 вересня 1991 року на території пам’ятного місця споруджено пам’ятник загиблим у Бабиному Яру в 1941-1943 роках.

        1 березня 2007 року відповідно до наказу Кабінету Міністрів України Бабиному Яру було присвоєно статус Державного історико-меморіального заповідника. Сам заповідник було підпорядковано Міністерству культури і туризму. З 2008 року ведеться реконструкція зеленої зони Бабиного Яру: висаджено нові дерева та кущі, закладено квіткові клумби, встановлено металеві огорожі, розбито доріжки.