***** БЛОГ БІБЛІОТЕКИ ГІМНАЗІЇ № 7 З ДОШКІЛЬНИМ ВІДДІЛЕННЯМ ПАВЛОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ *****

Перекладач

Показ дописів із міткою Стежками краю. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Стежками краю. Показати всі дописи

МАВРИНСЬКИЙ МАЙДАН

ЗАГАДКОВЕ  МІСЦЕ

Неподалік Павлограда, у селі Межиріч, серед степу є загадкове місце, про яке відомо далеко за межами України. Це — Мавринський майдан. Подейкують, що відвідувачі відчувають себе тут доволі дивно — знаходяться ніби під впливом містичних сил. Подорожуючі бачать незвичні світіння й спалахи, чують голоси невидимих людей та навіть мерещаться образи якихось чудернацьких істот. Та й НЛО — частий гість у небі біля Мавринського. Та чи не є все це вигадкою?
Мавринський розташувався за 80 кіломет­рів від міста Дніпро, тож подорож туди не займає багато часу. Але й цей шлях може бути цікавим, бо місцевість дуже мальовнича. Біля майдану усе ніби затихає, наче здійснюється подорож у минуле України. Але час досліджувати майдан. Зовні це скупчення низин та курганів, що виникли серед степу ніби нізвідки. Із супутника місцина нагадує великого павука чи краба з численними лапами. Як таке могли звести наші древні пращури? Науковці стверджують, що Мавринський має геометрично правильний зрізаний конус, а отвори на трьох його верхівках спрямовані чітко на схід, захід та південь. Загалом курган точно орієнтований на зірки, зокрема, — прив’язаний до «точок сонцестояння». На день весняного рівнодення сонце ховається прямісінько по центру! То що ж це може бути?
Питання приголомшить будь-якого науковця. Бо ж, як кажуть, скільки науковців — стільки версій походження майдану. Хтось вважає, що це давня обсерваторія, рештки старовинного язичницького храму. Деякі історики пов’язують Мавринський із добою козацтва, за часів якої козаки проводили тут Ради, тримали фортецю. Уфологи ж натякають на космічне походження майдану: доводять, що тут зупинялися інопланетні істоти, які і тепер сюди часто прилітають, аби налагодити контакт із землянами.
Піднімаємося по земляному валу на вершечок і бачимо чималий яр — начебто лишилася воронка від вибуху, але незвична. По центру і навколо — піднесення, ніби невеличкі кургани. Загалом, складається враження, що то якийсь древній амфітеатр. У середині гарно чути кожен звук. Мабуть, це місце справді підходило для проведення Рад!
Дивно: над майданом птахи не літають, але їх багато на вершечку яру: кружляють по колу, ходять по валах! Та тільки спускаєшся у котлован — настає тиша. Лише панує легкий вітерець. Деколи здається, що земля під ногами дихає, гойдається.. Чи то не уява? Одразу відчуваєш втому: у ногах, голові домінує бажання сісти чи навіть лягти на землю. Ретельно оглянувши майдан приходиш до висновку, що як амфітеатр це місце не дуже підходить. Усередині немає рівної площі. Нав­паки, там три великі вивищення, схожі на кургани. Навіщо вони були зведені? Невідомо. Можливо, символізували у старі часи «Три стихії»? А може, на них були встановлені якісь ідоли? Цікаво, що на кожному з цих вивищень відчуваєш себе по-різному. У центрі здається, що паморочиться в голові, тіло ж при цьому відчуває легкість.

Загалом на Мавринському відбуваються дивні речі. Час ніби спиняється. Здається, що перебуваєш тут уже кілька годин, але, подивившись на годинник, зі здивуванням розумієш, що минуло менше однієї години! Цікаво, що вночі місцина виглядає теж чарівно. Купол неба ніби схиляється над амфітеатром. Здається, зірки так близько від тебе, що хоч рукою їх торкайся.
З майданом пов’язана цікава легенда. Нібито, коли закохані приходять сюди разом, — небо й зірки благословляють їх на вічну любов. Якщо пошукати наукове підтвердження цієї легенди та знайдеш таку згадку про кіммерійців,  що Мавринський — «древня сонячна обсерваторія», храм кіммерійсько-скіфської богині зоряного неба, покровительки любові і сімейних уз Аргимпаси.
Справді, у стародавні часи в наших пращурів існував звичай: дівчина та її обранець після заходу сонця, коли вже будуть помітні зірки, мали на самоті зайти на подібний майдан. Розташувавшись у цент­рі обличчям до точки весняного рівнодення — Сонця, наречена у цей час повинна була прохати у богині зоряного неба щастя з коханим, захисту їхньої родини й майбутніх діточок.
Правда, цікава традиція? Можливо, слід її дотримуватися й у наші часи? У будь-якому випадку, нашим сучасникам треба поважати подібні місця і поводити себе там гідно. Настав час захистити майдан від вандалів і засмічення, бо віддалена частина цієї споруди активно знищується через те, що там почали скидати сміття. Треба будь-що врятувати місце, яке дарувало нашим пращурам Віру, Надію та головне — вічне Кохання!



Визволення міста Павлограда!

 18 вересня1943 року
 визволено місто Павлоград

Це були тяжкі дні, повні випробувань на відважність і витривалість. 16 вересня 19143 року командир 66 стрілецького корпусу вирішив: «Продовжувати переслідування противника в загальному напрямку і на 17 вересня 1943 р. вийти на рубіж Тернівка, північний схід міста Павлограда.
           Праворуч від неї за р. Мала Тернівка наступ здійснювала 35 стрілецька дивізія, а праворуч починаючи від с. Булахівка в наступ йшли війська 172 стрілецької дивізії.
Розбиті війська німців протягом дня 16.09.1943 р. під натиском наших танків постійно відходили на південний захід, виявляючи на окремих рубежах слабкий опір. Розгромивши оборону противника на межі Близнюківського і Павлоградського районів частини 66 стрілецького корпусу у взаємодії з 31 танковою бригадою переслідували німецькі війська і о 22.00 годині цього ж дня вийшли на правий берег р. Тернівка. Вже о 5.00 17.09.1943 р. корпус перейшов в наступ по всій лінії фронту на території Павлоградського району. Відтісняючи противника 350 стрілецька дивізія о 23.00 вийшла до с. Вербки і м. Павлоград. На протязі дня 17.09.1943 р. корпус продвинувся на 25 км, звільнивши при цьому 23 населених пункти і дві залізничні станції. 18.09.1943 р. розвідкою встановлено, що німці прикриваючи евакуацію своїх тилів з с. Вязівок на переправі через р. Самара, нашвидкоруч за 1-2 дні підготували оборону на висоті західна Юр’ївка і затримали на правому фланзі війська нашої армії мінометним вогнем на протязі всього дня 18.09.1943р. Та, вже о 18.00 годині 203 стрілецька дивізія закріпилась на південно-західній окраїні Юрївського району. Між тим на південну окраїну с. Вербки вже вийшли війська 350 стрілецької дивізії, але були затримані кулеметним вогнем зі сторони м. Павлоград та Павлоградських хуторів, та артилерійським обстрілом з північно-східної окраїни міста. Частини готувались до жорсткого штурму. Тим часом 333 стрілецька дивізія, обійшовши 203 дивізію, підійшла до хутора Морозівського, звідки виступила на с. Вербки і разом з 350 стрілецькою дивізією о 14.00 готувалась до наступу на південну окраїну с.Вербки. Провівши стрімкий наступ на м. Павлоград, 350 сд. до 17.00 години вже зайняла одним полком ст. Павлоград і двома полками північно-західну окраїну міста, 333 сд. одним полком взяла робоче селище, а решта дивізії північну частину міста і стрімко рухалась до центру, знищуючи гітлерівців, які не встигли втекти. За день 18 вересня 66 ск. продвинувся на 25 км і звільнив 11 населених пунктів, в тому числі станцію і м. Павлоград, хутір Морозівський, Робоче селище, с. Вербки. Частини корпусу, криючись під час нальотів авіації в кам’яних підвалах і під берегом, переправлялись в проміжках між обстрілами. А 20.09.1943 р. оволоділи селами Маврино, Межирічі, Городище.
        На сході Павлоградського району в бій вступила 60 стрілецька дивізія. 17.09.1943 р. до 18.00 години здійснивши марш по лінії Нова Русь-Зелена Долина Тернівка, о 20.00 полки дивізії розпочали форсування р. Самара. Прискореним маршем до заверешення дня вони досягли південно-східної окраїни м. Павлоград. Під час руху дивізії по території району цього дня було зайнято пункти Марївка, Зелена Долина, Тернівка, Богуслав, Нова Дача, Кохвка, Богданівка, Павлоградські Хутори.
       20.09.1943 р. частини 35 стрілецької дивізії на протязі ночі, знищуючи противника, переборюючи його артилерійсько-мінометний вогонь та інтенсивне бомбардування з повітря, о 19.00 годині зайняли с. Червона Долина та с. Булахівка. Під час цього жорстокого бою було вбито і поранено більше 100 чоловік.
На півдні району бої велись 243 стрілецькою дивізією. Зокрема, 912-й стрілецький полк звільняв с. Троїцьке.
          На заході Павлоградський район визволяли бійці 130 і 128 стрілецьких полків. Переломлюючи опір противника 130 і 133 стрілецькі полки о 3 годині ночі 21 вересня 1943 року остаточно оволоділи с. Новотроїцьке, а 128 стрілецький полк звільнив с. Карабинівка.
              Таким чином, бої за визволення Павлоградського району точилися з 17 по 20 вересня 1943 року. Остаточно територію Павлоградського району було звільнено від фашистських загарбників 21 вересня 1943 року.
Джерело: http://www.rda.dp.ua/?p=4464



ЗАБУТЕ ПОВСТАННЯ

Забуте повстання Павлограда  (1930)

У квітні 1930 року на Дніпропетровщині спалахнуло так зване Павлоградське антирадянське повстання селян. Цю сторінку історії краю довгий час замовчували.  У місті Дніпрі вийшла друком книга «Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали». Спогади очевидців та їхніх нащадків, зібрані у ній науковцями, свідчать про масовий опір селян України політиці колективізації.